|
Сторінками прози
|
|
| nvkyakimgimnazia | Дата: Вторник, 24.01.2017, 14:26 | Повідомлення # 1 |
|
Ученик
Група: Администраторы
Повідомлень: 7
Статус: Оффлайн
| Поділись з друзями своїми творами! 
Увага! Художні твори охороняються Законом України 'Про авторське право і суміжні права' і не можуть бути
передруковані чи використані без письмового дозволу автора.
|
| |
| |
| pinkgliterr | Дата: Вторник, 24.01.2017, 14:38 | Повідомлення # 2 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| РІЗНОБАРВ’Я ОСЕНІ
Чарівниця осінь заволоділа безмежними
просторами нашого краю. Пофарбувала яскравими кольорами лани, одягла в останній
одяг дерева. Стоять вони й шелестять яскраво-червоним листям.
Подув легенький вітерець і, заколисуючи, поніс відірване багряне листя на ще зелену, прим’яту першою
осінньою прохолодою траву. Аж ось розгулявся вітрюган… І вже під дивну музику
вітру кружляє в чарівному танку листя. Виконуючи складні па, з ледь чутним шелестом опускається на землю й вкриває її м’яким яскравим килимом.
У низовині, у затишку стоять будинки. З усіх боків їх оточують дерева, що вже скинули своє осіннє вбрання і
дрімають у передчутті затяжного зимового сну! Їх тіні відбиваються на білих стінах будинків. Тому здається, що цих мовчазних сторожів більше. Віти дерев сплелися й, погойдуючись, мрійливо співають колискову: “Гу-гу, гу-гу…”
Пізнє осіннє сонце ще не втомилося. Воно простягає своє проміння, ніби пензлі, і, як талановитий художник, фарбує в усі відтінки червоного дерева, кущі, дахи будинків. Ці кольори додають тепла, затишку в цю пору.
Дахи яскраво-червоного, багряного, темно-червоного кольорів. Вони Виблискують під сонячним промінням і стать
схожими на сонце. Білі стіни будинків з вікнами, що увібрали в себе клаптик блакитного неба, надають пейзажу ошатності.
Осінь зачаровую, дивує своєю красою, манить разнобарв’ям.
Автор: Харченко Дар'я, учениця 4(8)-В класу.
Вчитель: Базилєва Тетяна Павлівна
|
| |
| |
| viktoriavoznenko | Дата: Вторник, 24.01.2017, 15:16 | Повідомлення # 3 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| Весняний теплий промінчик сонця – ласкаво торкнувся мого обличчя. У блакитному піднебессі поважно летять легкокрилі пташки. На вулиці весна,тепла,ніжна,яскрава. І в душі моїй весна. Вона грає смичком на струнах моєї душі,і мені хочеться доторкнутися до всіх вас тим невидимим смичком слова,щоб кожен з нас замислився: що таке слово? навіщо воно нам дано? чи може людина прожити без нього?
А я вам хочу сказати,що-ні! Якщо Бог дав слово людині,то,мабуть,неспроста.
Слово - то є дар Божий.
Слово - то пелюстки троянд, що єднають закоханих...
Слово - то музика дощу і сонця,то спів гірських річок і замріяних гір.
Слово - то дзвін величних соборів моєї Батьківщини!
Слово - то сила,що піднімає людей з колін і змушує йти вперед!!!
Слово - то є зброя,що може вбити ворога і надихнути народ на подвиг!!!
Що є ми без слова? Що пташка без крил,що дитина без матері,що народ без Батьківщини...
Моє рідне слово...я буду тебе леліяти...я буду тебе пізнавати знову і знову...я буду знаходити в тобі приховані скарби і нестиму їх з собою через усе життя, щедро даруючи твої перли і сьогоднішньому весняному дню, і вам,шановні слухачі, і усьому світові!
Автор: Возненко Вікторія, учениця 5(9)-Б класу.
Вчитель: Лісовая Олена Леонідівна.
|
| |
| |
| darynashackal | Дата: Вторник, 24.01.2017, 15:27 | Повідомлення # 4 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Оффлайн
| Чи є майбутнє у художньої літератури?
Не секрет, що більшість моїх однолітків перестали читати книжки, бо вважають цю справу важкою і нудною.
Так, набагато легше клацати мишкою і перемикати пультом канали, всмоктуючи все те, що пропонують нам Інтернет чи телебачення, тобто споживати готовий продукт.
Кажуть, що раніше (у ХХ ст..) люди були набагато розумніші, і це справді так. А знаєте чому? Тому що повсякчас читали книжки: у транспорті, на пляжі, у парку, під час прогулянки.
Найкращим подарунком на День народження вважалася книга.
На жаль мої однолітки не розуміють, що тільки художня література здатна розвивати інтелект, виховувати почуття, навчати, передавати безцінний досвід попередніх поколінь.
Жодна комп’ютерна гра чи телепередача не можуть перенести нас у світ власної уяви, або залишити на одинці з власними думками.
Це підсилу тільки художній літературі. Вона поступово та непомітно розвиває нас як особистість, що має власну думку: готує до життєвих випробувань.
Тож на питання, чи є майбутнє у художньої літератури, я з впевненістю можу сказати «має бути!».
Автор: Шакал Дарина, учениця 7-В класу. Вчитель: Ю.Ф. Дюкова
|
| |
| |
| leramelnik291 | Дата: Вторник, 24.01.2017, 15:47 | Повідомлення # 5 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Статус: Оффлайн
| Людина-частина природи
У пору пробудження природи, як ніколи хочеться нерозривно існувати разом із нею. Із приходом весни відчуваєш відчуваєш себе якось по-особливому: настрій покращується, душа прагне прекрасного, налаштовуєшся на краще, бо природа-це джерело натхнення. І як іноді соромно буває за нас - за людей, які іноді забувають, що є частиною природи. Георгій Александров зауважив, що через людину, природа давно вже втратила рівновагу.
Візьміть за приклад хоча б наш парк, серце кров'ю обливається, коли дивишся на його стан- це стан страшно хворої людини, яка намагається вижити, але важко вижити бо навколо панує байдужість, сміття. Моя матуся розповідала, яким був парк у її дитинстві: це острів зелених розкошів, квітучих мрій, дитячих сподівань на краще. На сонячних галявинах зігрівалися верткі ящірки, у розкішних кронах дерев метушились грайливі горобці, а високо в смарагдовім небі ширяли ластівки.
А що ми маємо зараз? Сухі дерева ні-ким не доглянуті, обпалені острівки паркових галявин, зламанні лавки і купу сміття біля них, бо важко комусь викинути пакетик від чипсів, або пляшку з-під "кока-коли" до смітника.
Давайте разом зупинимо цей безлад і згадаємо, що людина і природа мають найтісніший зв'язок! Давайте зробимо так, щоб наш парк став зеленим, квітучим,посадимо квіти, дерева! Відновимо парк, щоб він забуяв новим життям.
Пам'ятайте! Що людина не може жити без природи, без голосів птахів, без яскравого теплого сонця.
Вшанування,працьовитість і повага ось той вибір почуттів, які ми повинні відчувати по відношенню до природи. Бережіть природу! Пам'ятайте "Людина-частина природи".
Автор: Мельник Валерія, учениця 4(8)-В класу.
Вчитель: Базилєва Тетяна Павлівна.
|
| |
| |
| faworitro | Дата: Среда, 25.01.2017, 14:51 | Повідомлення # 6 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| У наші дні, напевно, не знайдеш людини, яка б не намагалася йти в ногу з часом.
А давайте спробуємо з вами перенестися в стародавню Україну…і ми з вами побачимо, яким життям жили наші пращури:гуртове землеробство, полювання, веселі народні гуляння…
І ні радіо вам, ні телебачення, ні Інтернету…
А що ж зараз?
Сьогодення дуже впливає на сучасну людину. На жаль, ми забуваємо свої традиції, обряди,звичаї…
Ми забуваємо, хто ми.
Сучасна людина-це наче маленьке судно у величезному океані новин, подій, вражень, тенденцій. Потік інформації, що надходить до нас,-безмежний!
Але не все так погано!
Є і в наші дні люди, які захоплені літературою, мистецтвом, історією, самопізнанням.
Я гадаю, що саме з таких людей треба брати приклад. Адже так важливо донести до нащадків українські національні скарби, зберегти в серці Шевченкове «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь…»
Сучасна молодь більшу частину свого часу проводить в Інтернеті. Людина, яка позбавлена живого спілкування, не може сповна розкрити свій потенціал, виявити своє справжнє «Я».
Погодьтесь, що живе спілкування набагато краще від віртуального життя.
Це ж так прекрасно передати кожний порух своєї душі співрозмовнику віч-на-віч і побачити натомість вогник його очей, лагідну посмішку, відчути теплий дотик руки…
Я не хочу закриватись у мушлю Інтернету і жити у віртуальному світі, я не хочу бачити замість живих людей трансформерів, а замість відвертих облич штучні маски…
Я обираю життя, у якому є справжнє сонце, справжні люди і справжня Я.
А ви?
Автор: Федорова Поліна, учениця 3(7)-Б класу.
Вчитель: Лісова Олена Леонідівна
|
| |
| |
| valeriapletyk | Дата: Среда, 25.01.2017, 16:09 | Повідомлення # 7 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Статус: Оффлайн
| Теплий травневий ранок… Як завжди, поспішаю до школи. Щездалека бачу, як синє полотнище з дванадцятьма золотими зірками – символ Європейського Союзу – майорить на подвір’ї. Поряд – жовто‐блакитний прапор. Сьогодні в Україні відзначається День
Європи. У моїй школі теж готуються до свята. Урочиста лінійка… Якось по‐особливому звучать слова ведучих про прагнення українців
жити в розвиненій європейській державі. Я відчуваю, що ці слова не просто передаються кожному з присутніх. Я впевнена, що ми по-новому починаємо розуміти їхній зміст, бо ми – нова українська нація, яка готова змінювати свою країну.
Майже щодня доводиться чути нарікання на невідремонтовані дороги, неякісні продукти
харчування, засмічене довкілля, підвищення комунальних тарифів, корупцію… А що буде з моєю країною в майбутньому? Куди ми йдемо? До чого прагнемо? Хто дасть відповіді на ці питання?
Дивлячись на своїх ровесників, я розумію, що ми нове покоління, яке не буде довго чекати
змін або байдуже спостерігати за тим, що відбувається навколо. Я можу впевнено
сказати, що зміни вже почалися, бо став іншим світогляд українців. Майдан в
Україні показав бажання людей жити в цивілізованій державі. На Майдані
народилася нова українська нація, заснована на патріотизмі та волелюбності.
Революція Гідності багато чому навчила українців. Вона продемонструвала
здатність до взаємодопомоги та самопожертви, виявила, що для нас найважливішими
цінностями є свобода, гідність, право вибирати собі долю.
Моя Україна – незалежна держава. У цьому році їй виповнилося двадцять п’ять років. Мій народ пройшов довгий шлях, щоб гордо
замайорів жовто-блакитний прапор, щоб з високо піднятою головою ми змогли співати “Ще не вмерла України ні слава, ні воля”… З проголошенням незалежності змінилося і ставлення світу до нашої країни, бо і справді викликає повагу лише той народ, який уміє відстоювати свою свободу та якому властива національна свідомість. Тоді українці зробили вибір, який довів, що ми, як і інші
європейці, бажаємо свободи і самостійності, а не одвічного рабства і залежності від інших країн.
Прагнення до європейського рівня життя, європейських цінностей і стандартів визначило вибір моєї країни.
Що ж означає бути європейцем? Для мене це значить пишатися своєю країною, її здобутками, героїчним минулим, цінувати
традиції та звичаї свого народу, бути освіченою, культурною, вихованою, духовно багатою людиною, толерантно ставитися до
інших народів та їхньої культури, дотримуватися державних законів, любити рідну землю, відстоювати її інтереси.
Скоро я закінчую школу. І переді мною постає вибір майбутньої професії, а разом із ним відповідальність за те, що я особисто зможу зробити для своєї країни. Мій вибір – це юриспруденція. Свідомий це крок чи ні? Так, свідомий. Захищати права
особистості, інтереси суспільства, держави, вести боротьбу з правопорушеннями – це те, на мою думку, із чого треба починати розбудову держави. Але без порядності і чесності, безкорисливості й небайдужості правозахисників, уміння
ставити державні інтереси на перше місце, поступаючись власними, ми ніколи не
побудуємо цивілізованої країни.
Я мрію побувати на стажуванні в одній із європейських держав, а потім, повернувшись в Україну, захищати інтереси своїх громадян. Адже тільки будучи захищеною у своїх правах, людина стане впевненою в завтрашньому
дні, а отже, і в тому, що шлях, який обрала її країна, - правильний.
…Святкування Дня Європи в школі закінчувалося
танцювальним фестивалем. Одягнені в костюми європейських країн, ми із
задоволенням демонстрували їхні національні танці. Свою причетність до традицій
і цінностей Європи відчув кожен. А ще так хочеться, щоб усі ми усвідомили, що
Європа має починатися в серці кожного українця. І для того, щоб жити в
процвітаючій країні, треба почати зміни з себе. Саме тоді ми відчуємо себе
повноправними господарями європейської
держави з гордим іменем – Україна!
Автор: Валерія Плетюк,учениця 10-Б класу.
Вчитель: Качур Світлана Вікторівна.
|
| |
| |
| krisstina639 | Дата: Четверг, 26.01.2017, 13:32 | Повідомлення # 8 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| Що є краса?
Чи доводилося вам коли-небудь бачити, якранньою весною, в березні, з-під снігу пробивається маленька квіточка? Така
тендітна, ніжна і сором’язлива! Це пролісок. За ним з’являються інші, такі ж білі, чисті і невинні. Вони розквітають у моєму садку біля хати. Я не знаю чому, але дивлюся на них – і на душі стає так приємно і радісно! Чи від того, що разом з пролісками приходить весна і хочеться співати,чи, може, від того, що розквітають проліски напередодні маминого свята, чи, може, від того, що це і є
справжня краса?
Але іноді мені стає сумно від того, що люди проходять повз ці проліски і не звертають на них ніякої уваги. Кудись весь час
поспішають заклопотані. А може, вони просто не вміють бачити красу навколо себе?
А вона ж скрізь: у маленькій росинці, що ніби діамантик переливається на пелюстці троянди, у сонячному зайчику, що будить мене вранці, у яскравій далекій зірці, що сяє вночі з неба…
Краса – це ласкаві матусині очі, краса – це щедрі бабусині руки, що лагідно пригортають мене, краса – у підтримці старшого брата. Краса – у вірності справжніх друзів. Краса живе в природі, у людських стосунках, у душі, у доброму слові. Тільки треба навчитися бачити її. І не обов’язково шукати її десь за далекими морями, бо вона поруч. Тільки озирніться навколо – і світ одразу стане сонячним, квітучим і добрим!
Автор: Бабаєва Крістіна, учениця 6-А класу
Вчитель: Качур Світлана Вікторівна.
|
| |
| |
| alinamelnyk333 | Дата: Четверг, 26.01.2017, 16:16 | Повідомлення # 9 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| Європа…Європеєць…Майже щодня ми чуємо ці слова з екранів телевізорів, радіо. А чи всі ми розуміємо значення цих слів? Так, розуміємо, але кожен по-своєму. Мабуть, я не відкрию Америку, якщо скажу, що для декого Європа − це висока заробітна плата, вільна торгівля і виїзд, якісна освіта, столиці моди, футболу, мистецтва. А всі люди, які живуть там, − європейці.Але ж Україна − це теж європейська країна. І не тільки тому, що її територія є центром Європи, а ще й тому, що українці з давніх-давен сповідували ті принципи свободи й незалежності, які притаманні багатьом іншим державам.Чого лише варті славетні події історії України: утворення й розквіт Запорозької Січі з її вільнолюбними традиціями, бунти нашого народу проти поневолювачів, ласих до чужого шматка, боротьба протягом багатьох століть за право на рідну мову і культуру.Та найбільш яскравою подією, яка підтверджує прагнення українців до незалежного існування, є подія 1991 року,коли наш народ на весь світ заявив про свою волю самому вирішувати долю своєї Батьківщини, будувати сильну єдину країну. Ми зробили свій вибір, який чітко показав: українці хочуть власної свободи, працювати на благо своєї держави, а не бути прислужниками, «тяглом у поїздах… бистроїзних» країн-загарбників.Увесь світ повернувся до нас обличчям і заговорив, підтримав, бо ми навчилися себе любити, бо ми повірили й почали боротися. А це так по-європейськи!Наш Майдан став ідеалом боротьби за національні цінності. Українці показали свою відданість принципам демократії, свободи слова, підтвердили, що Україна − європейська держава і в географічному, і в цивілізаційному вимірах. Сильна, незалежна країна, яка гідна кращого майбутнього − європейського майбутнього. Люди, які проявили небайдужість додолі своєї країни, підтвердили: українці − європейський народ!Ми ніби прокинулися від сну й усвідомили своє призначення у світі. Українці не забули шевченківське «…свого не цурайтесь». Нам є чим гордитися і що показати світові: наша мова співуча й мелодійна, ми маємо свою самобутню культуру й історію, українська земля дала світу Тараса Шевченка і Лесю Українку, Євгена Патона й Олександра Довженка,Миколу Амосова й Сергія Корольова.Нікого не залишить байдужими вишукана архітектура золотоверхого Києва чи « перлини біля моря» Одеси, затишні кав’ярніта бруковані вулиці Львова чи перша столиця України − Харків. Старий Дніпро ще може «ревти ревучим» під звуки голосистої бандури.Ми духовно сильна нація.Дух європейця повинен містити в собі Гідність, Гордість і Повагу. Гідність власну, українську. Гордість за державу,її історію, культуру, людей. Повагу як до свого народу, так і до інших країн.Кожен із нас повинен усвідомити, що ми є маленькі гвинтики та коліщата двигуна великої машини, без яких вона не зможе рухатися вперед, а якщо і зможе, то з великими потугами. Коли весь наш багатомільйонний народ це усвідомить, а особливо молодь, бо саме вона є рушійною силою, тоді всі ми скажемо з гордістю на весь світ: «Ми − європейці! Я − європеєць!».
Автор: Мельник Аліна Анатоліївна,учениця 9-Б класу.
Учитель:Лісова Олена Леонідівна.
Повідомлення відредагував alinamelnyk333 - Четверг, 26.01.2017, 16:21 |
| |
| |
| romanenkoalina123 | Дата: Понедельник, 30.01.2017, 15:18 | Повідомлення # 10 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| МОЯРОДИНА- МОЄ ЖИТТЯ
Моя родина – моя опора. Шанування старших поколінь та
повага до них – закон нашого життя. Я дуже щаслива, коли прокидаєшся вранці і
ніжне обличчя матусі каже: «Вставай, моя ластівко». Треба пам'ятати, що сім,я – це не тільки батько
і мати, але й ми - діти.
Батько – найстарший. Йогослово було законом для всіх у родині. Він ніс відповідальність за кожного члена сім'ї.
Мама, матуся , ненька… Це
берегиня нашої родини. Батьки все наше безтурботне дитинство піклувались, захищали, оберігали. Обов'язок дітей – платити батькам за
їхню любов, допомогу тим самим – любов'ю, допомогою.
Автор: Романенко Аліна,учениця 7-Б класу.
Учитель:Лісова Олена Леонідівна.
|
| |
| |
| sofiyanovikova360 | Дата: Понедельник, 30.01.2017, 16:07 | Повідомлення # 11 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| Зима сходила нанівець. Білосніжна зимоваковдра потроху танула. З-під снігу виглядала зелена м’якенька травичка. Дув легкий, ніжний, прохолодний вітерець, від якого ледве-ледве колихалось розлоге гілля дерев. Почало теплішати, вийшло довгоочікуване весняне тепле сонечко.
Пташки поверталися з теплих країв. Навулиці була чутна чудова мелодія трелі птахів. Стояла прекрасна сонячна днина. Це був прихід весни. Настала найдивовижніша пора року , коли приємно дихати на повні груди . Весна ніби королева і художниця доторкнулася до кожної частинки природи:кожного дерева,гілочки,листочка. Вона була вдягнута в авангардне плаття із шовку з ніжними і тендітними квітками: пролісками, горицвітами, барвінками. Саме ці квіти наповнили ароматом життя все навколо, прикрасили світ природи. Своїм чарівним пензликом весна оживила весь всесвіт і надала йому розкішного й свіжого весіннього шарму. Почали дзижчати бджілки, ворушитися різні комашки,найменші земні створіння . На деревах з’явилися бруньки. Багато людей були у піднесеному, натхненному весінньому настрої. Більшість гуляла на вулиці.
Природа починала дихати. Барви чарівниці торкнулися всього на світі ,саме так прийшла весна.
Автор: Новикова Софія,учениця 6-Б класу.
Учитель: Довженко Маргарита Анатоліївна.
Повідомлення відредагував sofiyanovikova360 - Понедельник, 30.01.2017, 16:09 |
| |
| |
| yliabelaeva41 | Дата: Понедельник, 30.01.2017, 16:10 | Повідомлення # 12 |
|
Ученик
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Оффлайн
| Моя улюблена пора року
Мені дуже подобається золота осінь та білосніжна зима. Я також люблю весну, коли навколо буяє зелень. Але моя найулюбленіша пора року – це літо!Особливо я люблю прихід літа. Це пора, коли спека та задуха ще не володарюють над містами та селами. Навкруги багато різнокольорових квітів. Вечорами тепло,але повіває свіжий легенький вітерець, який ніжно обіймає мене та запрошує у танок. Не сидиться вдома, хочеться гуляти, веселитися. Під час літніх канікул можна досхочу займатися улюбленими справами:мандрувати, купатися на пляжі, грати в баскетбол або бадмінтон, кататися на велосипеді. Є час вільно посидіти за комп’ютером , але цим не варто захоплюватися, адже надворі стоїть прекрасна пора, не можна втрачати ані
хвилини.
Автор: Юлія Бєляєва учениця 6 -Б класу
Учитель:Довженко Маргарита Анатоліївна
Повідомлення відредагував yliabelaeva41 - Понедельник, 30.01.2017, 16:11 |
| |
| |
